Сибірський хаскі — порода собак, виведена як їздовий собака, одна з найдревніших пород собак. В теперішній час також використовується як собака-компаньйон та шоу-виставочний собака.

  
Термін «хаскі» спочатку позначав самих ескімосів. Ескімоський хаскі, або канадська лайка має історичну батьківщину Гренландію.



Вважається, що сибірських хаскі вивели чукчі, що живуть в Північно-Східному Сибіру. Довга історія пов'язує сибірських хаскі з цим народом, вона налічує, можливо, три і більше тисяч років і є важливим моментом у виживанні цієї породи і введенні її в культуру чукчів. Був час, коли цьому напівкочовому племені необхідно було розширювати територію для полювання, а для цього потрібний був собака, здатний швидко пересуватися на великі відстані та перевозити вантаж від місць полювання до постійних поселень та навпаки. Невеликий розмір собак чукчі компенсували великим разміром типічної упряжі, що нараховувала 15—17 собак.
         
Собаки утримувались чукчами безпосередньо в житлових приміщеннях, тому були виведені неагресивними до людини та люблячими гратися з дітьми.
         
Важко знайти якісь письмові свідоцтва, оскільки цей народ не записував свою історію, але їх спосіб життя залишався незмінним протягом століть, тому що вони не були готові сприйняти зміни і вважали за краще слідувати традиціям.
     

   На початку XX століття, коли в СРСР був створений загальний реєстр північних порід, сибірські хаскі випали з цього реєстру, оскільки були недостатньо великими, щоб використовуватися для ефективного транспортування вантажів. Деякі оргазінаційні рішення призвели до того, що вже до 40 років порода сибірських хаскі в СРСР фактично припинила своє існування, змішавшись з популяціями аборигенних лаєк. Порода була збережена тільки в США завдяки ввезенню чукотських їздових собак для аляскінських гонок, що проводились щорічно з 1908 року. Сибірські хаскі мали прекрасні гоночні якості, тому упряжі цих собак неодноразово привозились в США для участі у гонках та для подальшого розведення.         Історія зберегла для нас імена людей, що зберегли породу. Це торговець хутром родом з Украини Уильям Гусак (приймав участь в аляскінських гонках в 1909 році), шотландський золотодобувальник Фоке Маул Ремсі (в 1911 році), торговець хутром Олаф Свенсон, серйозно вивчавший чукотську практику утримання та разведення цих собак в конці 1930-х років та каюр Леонард Сеппала.